Переможці Євробачення 60х

Я продовжую розповідати про своє зацікавлення переможцями пісенного конкурсу Євробачення.
Перший блок переможців можна подивитись у статті Переможці Євробачення 50х.

В другому блоці ми познайомимось з переможцями 60-х років. Окрім цього, раз і назавжди переконаємось, чи є в мистецтві місце для політики. Бо я дедалі частіше чую, що “Євробачення вже не те”, “Тепер це більше політичний конкурс, ніж пісенний”, “От раніше було краще” і так далі. Це ви просто не знали що коїлось в 60-х!

1960. Jacqueline Boyer – Tom Pillibi
Країна: Франція
Мова: французька

П’ятий пісенний конкурс Євробачення відбувся 20 березня 1960 року в Лондоні, Велика Британія. Торішній переможець (Нідерланди) з невідомих мені причин відмовився від проведення конкурсу, тому замість нього це довірили Великій Британії. Чи то Британія сама захотіла провести Євробачення у себе, адже на попередніх конкурсах в 1957 і 1959 роках вони пролітали як фанера над Парижем.

1961. Jean-Claude Pascal – Nous les amoureux
Країна: Люксембург
Мова: французька

18 березня 1961 року в місті Канни, Франція, відбувся черговий конкурс Євробачення. Цього року виконавиця з Німеччини Лейла Андерсон здивувала журі й глядачів, заспівавши половину своєї пісні німецькою, а іншу – французькою. Але вона все одно не перемогла, тому що нудну пісню ніякою мовою не прикрасиш, а на той момент ще не придумали LED-дисплеїв й лазерних шоу.

1962. Isabelle Aubret – Un premier amour
Країна: Франція
Мова: французька

Сьомий конкурс пісні Євробачення відбувся 18 березня 1962 року в місті Люксембург, Люксембург.
Цього року впровадили нову систему голосування, яка дозволяла журі віддати голоси за три найкращі композиції: по 3, 2 і 1 балу за кожну пісню. Вперше в історії Євробачення чотири країни не отримали жодного балу журі (Австрія, Бельгія, Іспанія й Нідерланди), а більшість критиків визнали конкурс 1962 року найбільш нудним і одноманітним. Мабуть, ці чотири країни не отримали балів за свої виступи, бо журі в цей час просто сьорбали коньяк в буфеті, як це часто буває на нудних виставах.

1963. Grethe & Jørgen Ingmann – Dansevise
Країна: Данія
Мова: данська

Як вже було 1960 року, торішній переможець (Франція) відмовився від проведення конкурсу у себе вдома. Мовляв, знову понаїдуть з усієї Європи, напишуть непристойнощі на Тріумфальній арці й траву на Єлисейських полях потопчуть. Тому Велика Британія знову прийшла на допомогу й організувала Євробачення у себе. “Не можемо перемогти, так візьмемо спритністю”.
Конкурс відбувся 23 березня 1963 року в Лондоні. Вперше продюсером конкурсу була жінка. Також вперше в історії другий рік поспіль Нідерланди не отримали жодного балу журі. І це після того, як двічі перемагали в 1957 й 1959 роках! А не треба було відмовлятись від проведення конкурсу у себе вдома після другої перемоги!
Формат голосування знову змінили, надавши можливість журі вибирати п’ять найкращих пісень.
Під час оголошення результатів сталась дивна ситуація. Норвезьке журі оголосило результати голосування не за порядком виступів конкурсантів, а за зменшенням балів. Потім їх попросили оголосити результати за порядком виступів, і місцевий норвезький Підрахуй якимось дивним чином переставив бали, в результаті чого переможцем визнали Грету і Юргена Інгманн з Данії, хоча спочатку першу сходинку займала Естер Офарім зі Швейцарії. Таким чином Норвегія започаткувала традицію підтримки сусідів, а не талановитих виконавців.

1964. Gigliola Cinquetti – Non Ho L’Età
Країна: Італія
Мова: італійська

Дев’ятий конкурс Євробачення відбувся 21 березня 1964 року в Копенгагені, Данія.
Оргкомітет конкурсу знову змінив правила голосування. Швеція не змогла взяти участь в конкурсі через страйк артистів.
Під час проведення конкурсу на сцену вибігла людина з плакатом «Бойкот Франко й Салазару» (Франсиско Франко і Антоніу де Олівейра Салазар), протестуючи проти участі в конкурсі представників Іспанії й Португалії, де в той час правили ці диктатори. І це ще були квіточки. Через кілька років одна з країн взагалі відмовиться від участі в Євробаченні через те, що конкурс проходитиме у диктаторській країні. От вам і мистецтво без політики. Чи політика без мистецтва?
Вперше одну з країн представляв учасник неєвропейського походження: Аннеке Грьонлох з Нідерландів мала індонезійське походження.
Перемогу здобула 16-річна Джільола Чінкветті, набравши 65% можливих балів, установивши таким чином рекорд Євробачення, який спромоглись побили лише 1997 року.
Нажаль, через пожежу в датському телецентрі в 70-х роках, повний запис конкурсу не зберігся. До наших часів дійшли лише фрагменти відеозаписів і радіотрансляції.

1965. France Gall – Poupee De Cire, Poupee De Son
Країна: Люксембург
Мова: французька

Десятий конкурс пісні Євробачення 20 березня 1965 року в Наполі, Італія. Цього року СРСР й інші східно-європейські країни вперше транслювали конкурс на своїх територіях. Аудиторія шоу складала більше 150 мільйонів людей. Також, італійське Євробачення відзначилось і великою кількістю конкурсантів: участь в конкурсі взяли 18 країн.
І все було б добре, але шведський виконавець Інгвар Вікселль взяв і заспівав пісню англійською, замість своєї рідної шведської. Чому він так зробив – не відомо. Але через це оргкомітет прийняв нове правило, яке з наступного року зобов’язувало учасників виконувати пісні лише державною мовою своєї країни.

1966. Udo Jürgens-Merci Chérie
Країна: Австрія
Мова: німецька

5 березня 1966 року в місті Люксембург, Люксембург, відбувся черговий конкурс Євробачення. Як я вже писав вище, з цього року діяло нове правило, яке дозволяло конкурсанту виконувати пісню лише державною мовою своєї країни.
Вперше в історії в конкурсі брав участь темношкірий виконавець: Міллі Скот з Нідерландів.
Відомий італійський співак Доменіко Модуньо, невдоволений якістю гри оркестру, лишив сцену конкурсу і отримав нуль балів. Як то кажуть, не смішіть саксофониста, бо він ротом грає.

1967. Sandie Shaw – Puppet on a string
Країна: Велика Британія
Мова: англійська

Черговий конкурс Євробачення відбувся 8 квітня 1967 року в місті Відень, Австрія. Цього року оргкомітет повернувся до системи голосування зразку 1957 року. Мабуть Велика Британія дуже переймалась через те, що виконавцям з інших країн заборонили співати англійською, і вирішила перемогти за будь-яких умов. Іншого пояснення я знайти не можу, адже ведуча шоу ще під час конкурсу, тобто до підрахунку голосів, оголосила Велику Британію переможцем. Чи вона просто вгадала, чи знову в справу втрутився абстрактний Підрахуй, але за результатами голосування офіційним переможцем теж визнали Сінді Шоу з Великої Британії. Ніякої політики, тільки шоу.

1968. Massiel – La, la, la
Країна: Іспанія
Мова: іспанська

6 квітня 1968 року Велика Британія вперше приймала Євробачення після перемоги на минулому конкурсі, а не через те, що хтось відмовився від проведення у себе вдома.
Вперше в історії телекомпанії семи країн транслювали конкурс в кольоровому зображенні. Починаючи з цього року всі подальші конкурси будуть транслюватись на ТВ в кольорі.
Ходили чутки, що іспанський диктатор Франко, який правив в той час, підкупив членів журі Євробачення, щоб вони віддали перемогу іспанській співачці Массіель. На скільки мені відомо, ніяких офіційних підтверджень ця історія не має, але знову ж таки, диктаторській Іспанії ця перемога була вкрай потрібна, щоб у себе вдома провести конкурс, який вже набирав серйозних обертів.

1969.
Salomé – Vivo cantando
Країна: Іспанія
Мова: іспанська

Lulu – Boom Bang A Bang
Країна: Велика Британія
Мова: англійська

Lenny Kuhr – De troubadour
Країна: Нідерланди
Мова: німецька

Frida Boccara – Un jour, un enfant
Країна: Франція
Мова: французька

Іспанія приймала Євробачення 29 березня 1969 року в місті Мадрид. Австрія відмовилась від участі в конкурсі через те, що він проходив в диктаторській Іспанії на чолі з Франсіско Франко; рекламний контент конкурсу створив сам Сальвадор Далі; а Монако представляв 12-річний хлопчик, який посів третє місце. Але все це дитячі пустощі в порівнянні з тим, що вперше в історії переможців цьогорічного конкурсу було четверо. Чотири країни отримали однакову кількість балів! І що б ви думали, Іспанія теж була в списку цих переможців. Мабуть, журі побоялись, що їх знайдуть і розстріляють, якщо Іспанія не переможе.
Тодішні правила Євробачення таку ситуацію передбачити не могли, тому деякі композитори залишились без належних призів, тому що їх треба було вручити всім виконавцям, яким дали перші місця.
Ще однією проблемою було визначення країни, в якій відбудеться наступний конкурс Євробачення.

Але про це вже у наступній статті “Переможці Євробачення 70х”, яку я вже почав писати.

Ось такі цікавості були в історії Євробачення в 1960-х роках.

Дякую за репости і коменти.

Цікаві статті:

Залишити відповідь

Авторизуватись через: